"ОПОДАТКУВАННЯ ПРИБУТКУ ЮРИДИЧНИХ ОСІБ"

       Економічні трансформації в країні і її економічне оздоровлення неможливі без формування дієздатної податкової системи. Формування адекватної умовам України моделі ринкової економіки вимагає створення міцної фінансової бази. Важливе місце в мобілізації грошових ресурсів суспільства грає податкова система з властивими їй особливостями кожної держави та зі специфікою виконуваних задач на визначеному етапі.
       Сучасний економічний розвиток України і її регіонів у значній мірі визначається станом податкової політики. Податкова система, через яку здійснюється податкова політика, як складова частина бюджетної політики держави повинна бути побудована таким чином, щоб вона не перешкоджала нормальному здійсненню розширеного відтворювання з урахуванням необхідних резервів для кожного типу господарства.
       На сьогодні система оподатковування акумулює в собі інтереси різних соціальних груп. В умовах ринкових відносин центр економічної діяльності переміщається до основної ланки всієї економіки - підприємства. Ефективність функціонування підприємства визначається багатьма обставинами. Але кінцевим критерієм (показником) ефективності діяльності підприємства є прибуток. Таким чином, держава, впливаючи на прибуток юридичних осіб, може здійснювати регулювання основних економічних процесів, що відбуваються в країні в цілому.
       Одним з основних інструментів впливу на прибуток з боку держави є податок на прибуток. Тема оподаткування прибутку в даний час є дуже актуальної і визначається наступними вирішальними факторами:
       по-перше, саме оподаткування прибутку підприємств, установ, організацій різних форм власності відіграє немаловажну роль в умовах ринкових відносин в Україні, тому що впливає на усю фінансово-господарську діяльність підприємств;
       по-друге, податок на прибуток (доходи) підприємств, установ, організацій у податковій системі України займають важливе місце, будучи одним з найбільш дохідних податкових джерел і одним з найбільш складних податків. Його оподатковувана база торкається всі численні аспекти господарської діяльності підприємства. По податку передбачені численні пільги, складний механізм сплати.
       Те, що податок на прибуток є одним з найбільш дохідних податкових джерел вітчизняної податкової системи, не характеризує її з позитивної сторони. Наприклад, в західних найбільш розвинених країнах його питома вага у сукупних податкових надходженнях до бюджету є доволі низькою. Роз'яснення цього факту полягає в самої сутності податку на прибуток, що проявляється у його функціях, насамперед регулятивної. У західних країнах формується такий підхід до податку на прибуток, що його ефективність та корисність визначається не сукупною сумою фінансових надходжень до бюджету, а використанням його регулятивних та стимулюючих можливостей.
       Актуальність регулюючої функції податку на прибуток пов'язана з тим, що в період становлення нового типу економіки в Україні регулювання економічних процесів з боку держави є не просто важливим, але й необхідним аспектом її ефективного розвитку і виходу з "кризи переходу", причому методи регулювання повинні бути економічними, а не адміністративними.
       Отже, за допомогою податку на прибуток держава може впливати на розвиток основних економічних процесів в державі - від процесів стимулювання праці до процесів покращення інвестиційного клімату в країні. Діюча система оподатковування в Україні характеризується численними виправленнями і змінами в законодавчі акти, що обумовлює її нестабільність і ненадійність. Саме тому, з огляду на необхідність подальшого реформування вітчизняного податку на прибуток підприємств, в основі чого повинно лежати зміна його функціональної спрямованості (з фіскальної на регулюючу), актуальним є дослідження теоретичних основ і механізму використання податку на прибуток, як на підприємстві так і в межах всієї податкової системи країни в цілому.

до початку сторінки

       Податки - це установлені вищим органом державної законодавчої влади обов'язкові платежі, що сплачують фізичних і юридичних осіб і бюджет у розмірах у терміни, передбачені законом.
       Історично вони виникли з розподілом суспільства на класи й появою держави. Економічна наука протягом тривалого часу займається вивченням податку - одного з основних важелів державного керування. Проблеми оподатковування завжди займали учені розуми: Б. Франклін (1706), Вобан (1707), Мотескьє (1748), пізніше П. Прудон, А.Сміт, Д. Рікардо, М. Алексєєнко, Н. Тургенєв, Д. Міль і інші, котрі розглядали й аналізували природу податку, принципи оподатковування, принципи розподілу податкового тягаря. Були обґрунтовані теорії єдиного податку, де пролунала ідея справедливості в оподатковуванні (практика XX століття довела неспроможність і нездійсненність теорій єдиного податку, проте проводилися дослідження, зв'язані з пошуками справедливих способів оподатковування).
       Істотний внесок у розвиток науки про фінанси і розробку проблем керування економічним поводженням внесли класичні роботи: О. Конта, К. Маркса, Е. Дюркгейма, А. Маршалла, Дж. Кейнса, А. Пігу та ін.
       У сучасних умовах податкове регулювання підприємницької діяльності займає П. Самуельсона, К. Макконела, С. Брю; з вітчизняних економістів - академіка Д. Львова і д.е.н. С. Глазьєва як представників "радикально-реформістського" напрямку, що виступають за заміну існуючого механізму оподатковування системою рентних платежів на природні ресурси; професора В. Фролова як представника "помірковано - реформістського" підходу до оподатковування, що виражається в наступному: замість прибуткового податку з громадян і податку на прибуток з юридичних осіб пропонується введення досконале нового збору - податку на споживання; Міністерство фінансів як представника еволюційного підходу, що характеризується внесенням у податкову систему визначених коректив, адекватних процесам, що відбувається в економіці, і виражається інструктивними матеріалами, законодавчими роз'яснювальними актами і листами; учених-економістів А.Педько, Д. Черніка, А. Люсова, В. Дьяченко, В. Галкіна, В. Гусєва і інших, котрі своїми дослідженнями, що мають теоретичне і практичне значення, вносять вагомий вклад у розробку різних аспектів податкової системи.
       Так, на початку західної цивілізації суспільний лібералізм відзначався конкурентною економікою, заснованої на принципах приватної власності. Остання формувала безжалісну суспільну мораль. У цих умовах тільки податок, що надавав державі можливість коректувати розподіл доходів, виходячи з критерію справедливості, міг завоювати широку соціальну підтримку. Під впливом такої суспільної мотивації з'явився податок на доход (прибуток). Щоб запобігти небажані соціально-політичні наслідки, буржуазія підтримала його.
       На зорі існування прибуткового оподатковування його називали втіленням "законів правди і справедливості", вважали найбільш досконалою формою оподатковування.
       Прибутковий податок з юридичних осіб (корпораційний податок) з'явився порівняно недавно. Він одержав поширення в зв'язку з розвитком конкурентної економіки, заснованої на приватній власності і форм бізнесу, заснованих на принципі обмеженої відповідальності - на відміну від принципу повної відповідальності, при якому всяке обличчя, що здійснює комерційну діяльність, відповідає за виникаючі борги і по зобов'язаннях не тільки вкладеним у неї капіталом, але і усім своїм станом. Корпораційний податок стягується з чистого прибутку компаній.
       Податок на прибуток юридичних осіб є невід'ємною частиною податкової системи більшості країн, будучи особою сферою виробничих відносин, виступає своєрідною економічною категорією зі стійкими внутрішніми властивостями, закономірностями розвитку і відмітних форм прояву.
       Податок на прибуток має двозначний характер: з одного боку, він, як частина податкової системи, виступає специфічною формою виробничих відносин, у чому складається його суспільний зміст і, з іншого боку, є частиною вартості національного доходу в грошовій формі, зокрема, доходу юридичних осіб, що характеризує його матеріальний зміст.
       Оподаткування прибутку юридичних осіб вимагає обізнаності на багатьох термінах, більшість яких визначена в Законі України "Про оподаткування прибутку підприємств" (надалі Закон).
       Визначення платників податку в системі прибуткового оподатковування юридичних осіб здійснюється виходячи з принципу спільності. Суть його полягає в тому, що сплачувати податок повинні всі юридичні особи, що здійснюють господарську діяльність і одержують від неї доходи. У зв'язку з цим відповідно до законодавства України платниками податку на прибуток є резиденти, нерезиденти, філії, відділення та інші відокремлені підрозділи, постійні представництва нерезидентів, керування залізниці, національний банк України і його установи, установи пенітенціарної системи і їхні підприємства, постійне представництво до початку своєї господарської діяльності, що повинно стати на облік у податковому органі.
       Об'єктом оподатковування є прибуток (рис.1.1), що визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 закону на суму валових витрат платника податків визначених статтею 5 Закону і суму амортизаційних відрахувань платника податків, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 Закону.

до початку сторінки

       Функція податку - це прояв його сутності в дії, спосіб вираження його властивостей. Функція показує, яким образом реалізується суспільне призначення даної фінансової категорії як інструмента вартісного розподілу і перерозподілу національного доходу. Податки виконують три найважливіші функції:

1. Забезпечення фінансування державних витрат (фіскальна функція).
2. Підтримка соціальної рівноваги шляхом зміни співвідношення між доходами окремих соціальних груп з метою згладжування нерівності між ними (соціальна функція).
3. Державне регулювання економіки (регулююча функція).

       В усіх державах, при всіх суспільних формаціях податки, насамперед, виконували фіскальну функцію, тобто забезпечували фінансування суспільних витрат, у першу чергу витрат держави. Протягом останніх півтора-двох десятиліть помітний розвиток одержали соціальна і регулююча функції.
       Податок на прибуток є невід'ємною частиною податкової системи, тому його функції тотожні з загальними функціями податків.
       Однак слід зауважити, що пріоритетність виконання функцій кожною з категорій податків, в аспекті сприяння розвитку реалізації функції з боку держави, має диференціюватися. Природно держава буде прагнути до розвинення і удосконалення реалізації кожною категорією податків фіскальної функції (тобто формування дохідної частини бюджету). Але дослідження практики функціонування податкових систем у розвинених країнах доводить протилежне. Так фіскальну функцію здебільшого виконують непрямі податки, податки з доходів громадян покликані здійснювати насамперед соціальну функцію, регулятивну направленість несе, як вже зазначалося, корпораційний податок. Такий підхід дозволяє зосередити ресурси на одній основній функції категорії податку, що в свою чергу дозволяє більш ефективно використовувати державі відповідно фіскальні, соціальні, регулятивні важелі кожного виду податків. Так, наприклад, при оподаткуванні доходів громадян для досягнення соціальної справедливості чи рівномірності може використовуватись прогресивна шкала оподаткування, а для підвищення економічного розвитку і інвестиційної активності - при оподаткуванні прибутку юридичних осіб - регресивна шкала, що в свою чергу буде зменшувати фіскальну ефективність податку.
       Отже диференціація потрібна, проте як свідчить практика, багато податків виконують змішані функції, тому виникають складнощі у виборі напрямку дії податку, який потрібно розвивати чи у формуванні відповідних підходів до механізму реалізації та розвинення обраної функції. Усі ці фактори залежать від специфіки та етапу розвитку країн. Саме тому неможливо знайти дві абсолютно однакові системи оподаткування і виробити єдину методику щодо створення податкової системи країни. Але деякі загальні методичні рекомендації існують. Наприклад, принципи оподаткування.

до початку сторінки

       Теорія оподатковування створювалася в останню третину XVIII в. Її основоположником можна назвати шотландського економіста і філософа А. Сміта.
       З його книги "Дослідження про природу і причини багатства народів" можна вивести чотири основних принципи оподатковування, що не застаріли і до нашого часу:

1. Принцип справедливості, що затверджує загальність обкладання і рівномірність розподілу між громадянами відповідно до .їхнім доходам.
2. Принцип визначеності, що вимагає, щоб сума, спосіб і час платежу були точно заздалегідь відомі платнику.
3. Принцип зручності припускає, що податок повинний стягуватися в такий час і такий спосіб, що представляють найбільші зручності для платника.
4. Принцип економії, що полягає в скороченні витрат стягування податку, у раціоналізації системи оподатковування.

       Сучасні принципи оподатковування відбивають реалії економічного і політичного життя держав і полягають у наступному:

1. Рівень податкової ставки повинний установлюватися з урахуванням можливостей платника податків, тобто рівня доходів.
2. Оподатковування доходів повинне носити однократний характер.
3. Обов'язковість сплати податків.
4. Система і процедура виплати податків повинні бути простими, зрозумілими і зручними для платників податків і економічними для установ, що збирають податки.
5. Податкова система повинна бути гнучкої і легко адаптуємою до мінливого суспільно-політичним і економічним потребам.
6. Податкова система повинна забезпечувати перерозподіл створюваного валового внутрішнього продукту і бути ефективним інструментом державної економічної політики.

       З розвитком податкових відносин в Україні перетерплювали зміни і принципи побудови і призначення системи оподатковування. У даний час у Законі України "Про систему оподатковування", викладені принципи побудови системи оподатковування, що полягають у наступному: стимулювання підприємницької діяльності, обов'язковість, рівнозначність і пропорційність, рівність, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації, соціальна справедливість, стабільність, економічна обґрунтованість, рівномірність сплати, компетенція, єдиний підхід, приступність.
       Однак сформульовані принципи ще не повною мірою відповідають світовій практиці побудова системи оподатковування. Досвід економічно розвитих країн припускає наступні принципи оподатковування, що відбивають особливості і тенденції сучасної податкової системи: стабільність і передбачуваність, розвиток регулюючої функції, гнучкість, рівновага, рухливість, антиінфляційна спрямованість, зручність, рівність, стимулювання, економічність, рівномірність охоплення.
       На жаль, в Україні не тільки не сформульовані вищезгадані принципи, але до того ж існує проблема в практичній реалізації деяких принципів, розроблених згідно власного законодавства.
       Отже, податки виражають реально існуючі відносини, зв'язані з процесом вилучення частини вартості національного доходу в доход держави. У розглянутому аспекті найбільшої уваги заслуговують податки, що формують систему прибуткового оподатковування. У результаті того, що корпораційний податок впливає на кінцевий результат діяльності будь-якого підприємства, він, у свою чергу, є найбільш істотним індикатором і наймогутнішим регулятором з боку держави економічних процесів, що відбуваються в країні.

до початку сторінки

Перейти до ІІ розділу дисертації